“Україна — наша Батьківщина”
Освітні завдання: Узагальнити знання дітей про рідну
державу — Україну, походження назви. Закріпити назви річок, морів, гір,
міст України, назви країн — сусідів України, назви українських казок,
національних страв, символів. Удосконалювати вміння розрізняти та
називати елементи чоловічого та жіночого національного вбрання.
Закріпити у дітей поняття кордону як територіального розділу країн.
Заохочувати дітей описувати предмети українського одягу за допомогою
схем-моделей. Вправляти дітей ставити запитання гостеві за допомогою
методу «інтерв’ювання». Закріпити навички роботи на ноутбуці під час
виконання завдань. Розвивати музичний слух, слухову увагу під час
виконання пісні та Гімну України. Розвивати пізнавальну активність,
мовленнєву активність, інтонаційну виразність мовлення. Виховувати
почуття патріотизму, любові до рідної країни, почуття поваги, вдячності
до воїнів — захисників України.Методи та прийоми:інноваційна технологія «Складання описових розповідей за схемами-моделями», використання інформаційно-комунікаційних технологій, сюрпризний момент, художнє слово, дидактичні і гри, зустріч з учасником АТО. Інтерактивні методи: «відкритий мікрофон», «крісло мрійника», «робота в парах», «робота в групах», «інтерв’ювання».
Матеріал та обладнання: проектор, слайди, відеоролик, ноутбуки, комп'ютерна гра, картинки — предмети національного одягу, українські костюми, костюм отамана, макет карти України, малюнки дітей на тему: “Україна - моя Батьківщина”, предмети українського одягу для опису.
Хід проведення
(Діти заходять до залу під пісню “Одна калина”, одягнені в українських костюмах).- Діти, які ви сьогодні гарні та красиві. А скажіть, що в нас сьогодні незвичайного, що не так, як завжди?
Так, ми вдягнені в українських костюмах. В чому вдягнені наші дівчатка? В чому одягнені наші хлопчики? (називають елементи одягу).
- Як називається наша країна?
- Яка гарна назва. Хто знає, що означає слово “Україна”?(Назва "Україна" походить від слів "рідний край», «рідна земля».)
Читання вірша дитиною, яке супроводжується показом відеоролика.
Вірш “Моя Україна”
Ось небо блакитне і сонце в зеніті,
Моя Україна - найкраща у світі.
Моя Україна - це ліс і озерця,
Безмежні степи і чарівні джерельця,
Красиві пейзажі і гори високі,
Маленькі струмочки і річки глибокі.
Сади чарівні, мальовничі села,
Моя Україна - це пісня весела.
Це щира, багата, як світ, її мова,
Крилата така, мелодійна, чудова.
Її обереги верба і калина
Найкраща у світі - моя Україна!
Бо нам найрідніша Вітчизна і мати.
Бо як же нам дітям її не кохати!
Моя Україна - козацькая слава!
Така волелюбна й мирна держава.
Вона дорога нам і рідна, і мила,
Бо світ перед нами, як мати, відкрила.
Вітчизно свята, дорога Україно,
Для кожного з нас ти у світі єдина!
(Звучить козацький марш).
Зявляється отаман .
- Добрий день. Я - отаман українських козаків. Ми захищаємо нашу землю від ворогів. Мої козаки просили мене дізнатися, чи підростає гідне покоління захисників України. Я хочу перевірити, чи всі ви є справжніми українцями. Для цього я підготував цікаві завдання.
- Діти, погляньте на екран. Що ви бачите? (Карта України)
- Які кольори є на карті?
- Що позначено зеленим кольором?
- Що позначено жовтим кольором?
- Що позначено синім кольором?
(Метод «Мікрофона» - «Знавці України»)
- Які ви знаєте гори в Україні?
- Які в Україні є моря?
- Які знаєте річки?
-Назвіть, які ви знаєте міста?
Отаман:
-Діти, Україна – велика і багата країна. Але ці багатства потрібно примножувати.Уявіть, що ви вже дорослі, розкажіть, що б ви хотіли зробити для України?
(Метод «крісло мрійника») (Діти ,за допомогою слайдів на екрані, розповідають про те, ким би вони хотіли бути в майбутньому та що зробили б для України).
Отаман:
- Я знаю, що українці співучі люди, тож давайте заспіваємо пісню про Україну.
Пісня “Це — моя Україна”.
Отаман:
- Молодці, діти, бачу, ви дійсно справжні українці.
-А зараз я перевіримо, як ви знаєте українські символи.
Комп'ютерна гра “Впізнай українські символи”.
Отаман:
- Діти, ось я купив моїм козакам український одяг, ніяк не можу розібратися, чи він чоловічий чи жіночий. Допоможіть, будь – ласка.
(Технологія « Складання описових розповідей за схемами – моделями» про предмети українського одягу).
- Діти, а тепер я вам пропоную пограти в гру “Одягни хлопчика та дівчинку в український одяг”.(Робота в підгрупах)
(На магнітних дошках — силуети хлопчика та дівчинки, діти добирають відповідні елементи українського одягу).
Отаман:
- Діти, українці — добрі, щирі, гостинні люди. Вони завжди живуть у мирі, злагоді між собою та з сусідами. А які країни є сусідами України?
- Діти, а зараз ми Україна з усіма країнами — сусідами живе мирно? Російські військові хочуть забрати наші землі. Але ми не дозволимо їм цього зробити. Бо у нас є справжні захисники нашої країни, справжні воїни — сміливі, мужні, відважні. З таким воїнами — захисниками нашої країни я хочу вас познайомити. Це батьки наших дівчаток : Поліни, Насті та Юлі.
Отаман:
-Діти, уявіть себе кореспондентами, що б ви хотіли запитати у наших захисників, про що дізнатися. (Метод «інтерв’ювання»)
(Діти ставлять запитання про події, які їх цікавлять).
Вихователь:
-Діти, ми підготували подарунки, тож давайте їх вручимо нашим гостям, а вони передадуть їх іншим воїнам – захисникам.
Отаман.
- Діти, я дуже задоволений і гордий тим, що наша країна має таких мужніх захисників і таких гарних діток, як ви, які так знають і так люблять її. Я бачу, що ви - гідна зміна захисників нашої держави. У мене є ще одне прохання до вас.
(На стенді — макет карти).
- Погляньте, у нас є ось така карта України, але на ній немає кордонів. А ви знаєте, що таке кордон? (Відповіді дітей.) Так, кордон нам потрібен для того, щоб Україна була захищена, щоб жоден ворог не зміг пройти на нашу землю.
Вихователь.
- Діти, а давайте фішками позначимо кордони України.
( Діти викладають фішки по лінії кордону і говорять, за що вони люблять Україну.)
Отаман.
- Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер і трави, і води.
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву -
Вишневу свою Україну.
Красу її вічно живу і нову і мову її солов'їну.
- А на прощання хочу з вами заспівати головну пісню нашої країни — Гімн України.
Спів Гімну.
Отаман.
- До побачення, діти, мені час повертатися та охороняти кордони нашої України.
Вихователь.
- Діти, вам сподобалося наше заняття?
- Про що ми говорили? З ким зустрічалися?
- Ви зрозуміли, що українці завжди повинні любити та захищати свою Україну.
(Діти виходять із залу).
"КОЗАЦЬКОМУ РОДУ- НЕМА ПЕРЕВОДУ"
Мета: Закріпити уявлення дітей про рід, родовід, родину, родинне дерево. Підвести їх до узагальнення, що кожен рід має свою історію, яку своїм життям продовжує кожний член родини. Узагальнити уявлення про дитячі обов’язки в сім’ї, про те, як по-справжньому треба любити своїх батьків. Поглибити знання про усну народну творчість: прислів’я, приказки, дитячі народні ігри. Виховувати любов та повагу до старших рідних та близьких, до родичів.
Словникова робота: Слова вітання, рід, родина, оселя, білена хата, плугатарі, вечеря, батько – голова родини, мати – берегиня, батьки, жарти, сором; Прадідусь, прабабуся – пращури; вишивка, обов’язки, народні звичаї, обряди, слова народних дитячих ігор.
Матеріал: вірш Т.Г. Шевченка „Садок вишневий коло хати”, книжка-ширма „У нашого Омелечка”, атрибути до ігор „Дід Мороз”, „Подоляночка”. Попередня робота з дітьми: Протягом року на заняттях і в повсякденному житті знайомилися з дитячими українськими народними іграми, вчили вірші, прислів’я, приказки, лічилки. На заняттях «Родинне дерево», «Мамина пісня», «Моя сім’я», «Бабусина скриня» поглиблювали знання про місце і обов’язки кожного члена родини. До заняття вивчили вірші за темою, повторили прислів’я, приказки про батьків. Діти принесли з дому фотокартки своїх рідних.
ХІД ЗАНЯТТЯ
Вихователь: От, дітоньки мої, ми знову з вами у нашій світлиці, та
не самі, у нас сьогодні у гості. Давайте з ними привітаємося.Діти: Здрастуйте! Доброго ранку! Раді вас бачити у нашій світлиці.
Вихователь: Лера і Оля, що ви можете сказати нашим гостям?
Діти: Гостей дорогих Ми вітаємо щиро! Стрічаємо з хлібом,любов’ю і миром. Для людей відкрита Хата наша біла, тільки б жодна кривда в неї не забігла.
Вихователь: А тепер сідайте, будь ласка, і почнемо нашу розмову про українську родину. З давніх-давен українці не уявляли собі життя без родини. Діти, а що таке родина? Так, родина для українців – це сім’я, і родичі, і рідна оселя – українська білена хата. Давайте згадаємо з вами, як великий український поет Т.Г. Шевченко сердечно і з любов’ю написав про свою хату.
Діти:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть.
Співають, ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає,
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Вихователь: Згадали. Так де ж збиралася вся сім’я ввечері?
Хто кого чекав вдома з вечерею? А хто допомагав матері частувати рідних,
кого мати навчала?. Відповіді дітей. Вихователь: Отже, після важкої праці в полі, українська родина збиралася коло своєї хати. Кожна сім’я мала обробляти землю, вирощувати хліб, бо «хліб – це життя». А для цього потрібно було мати багато робочих рук. З цієї причини сім’ї були дуже великими. В народі складали і відповідні пісні, такі, як жартівлива пісенька про Омелечка.
Діти:
У нашого Омелечка
Невеличка сімеєчка,
Тільки він та вона,
Та старий та стара,
дві дівки косатих,
два парубки вусатих,
дві Христі в намисті,
Та дві ляльки в колисці.
Вихователь: Давайте порахуємо парами, скільки ж людей в родині
Омелечка. Допоможе нам ця книжка – ширма. Діти лічать парами.Вихователь: Отже бачите, які великі родини були в Україні. Діточок було багато, і вони, як і ви, дуже любили грати у різні ігри. Давайте і ми пограємо. В які ігри переважно грали діти навесні?
Діти: Закликали весну, водили хороводи. Пограємо у «Подоляночку».
Вихователь: Трошки розважились? Згадаємо, на чому ми зупинилися?
Діти: Що українські родини були великі.
Вихователь: А скажіть мені, будь ласка, любі діти, скільки людей у вашій сім’ї?
Вихователь: Хочу сказати, що хоч родини і стали меншими, але кожен член сім’ї має своє місце і обов’язки. Ось, наприклад, головою родини завжди вважається....хто?
Діти: Тато.
Вихователь: А чи пам’ятаєте ви, хто вважався берегинею роду? (Мати). Хто така Берегиня? (Це богиня, яка оберігала людей від усякого лиха і дарувала добро). Так, я впевнена, що ваші матусі саме такі – бережуть вас і всю родину від лиха, хвороб і дарують всім добро. Отже, головою сім’ї є тато, бо він найсильніший, найздоровіший, він постійно турбувався про хліб насущний та хлібне поле, а також відповідав за родинну оселю та упорядкування в дворі, де що поламається, він мав уміти полагодити. А чи знаєте ви, які турботи у вашого тата? Чи любите ви свого тата? Як ви його називаєте? Може хтось розповість, за що він любить свого тата? Відповіді дітей.
Вихователь: А хто розкаже вірш про тата?
Ми з татом молодці,бо часу не гаєм.
Чи купаємось в ріці,чи дрова рубаєм.
Знає тато мій усе про весну та літо.
І проте, як льон цвіте,як зростає жито.
В тата різні є книжки про річки і море,
Про козацьке славне військо і про сині гори.
Я від тата всього вчусь і часу не гаю,
Я як виросту великим,всі їх прочитаю.
Вихователь: Добре. Бачу, що ви добре знаєте, чим зайняті
ваші батьки. І напевно хочете бути схожими на них. І в давнину кожна
дитина повинна була знати, чим займалися її батьки. А хто розкаже,
дітки, про свою матусю? Розповіді дітейВихователь: Так, у мами дуже багато справ у господарстві, а коли сім’я живе у селі, то вона відповідає ще і за домашню худобу та город. Без помічників їй було дуже скрутно. І в давнину діти рано ставали помічниками. П’ятирічна дівчинка уже колисала люльку свого молодшого братика. А у сім років мати вчила донечку шити, прясти, вишивати. Хлопці у ваші роки були вже завзятими чередниками, а у 9 років хлопця віддавали в „науку” до майстра, щоб він навчався певному ремеслу. Отже, і у вас, діти, є своє місце і обов’язки в сім’ї. Як ви вважаєте, які ваші обов’язки? Діти: Діти мають бути слухняними, допомагати батькам, слідкувати за своїми речами, іграшками, поважати тата, маму, дідуся, бабусю, бо вони піклуються про нас, роблять усе, щоб нам було краще жити.
Вихователь: Не дарма в народі кажуть: «Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько». А які ще прислів’я ви знаєте?
Діти:
Хто батька і мати зневажає, той добра не знає.
Як мати рідненькато й сорочка біленька.
Без батьківської любові Як без повітря.
Які мамо й татко, таке й дитятко.
Вихователь: Молодці! А давайте ще пригадаємо віршика про батька й мати.
Батько розуму навчає,
Мати приголубить.
Ніхто так мене на світі,
Як вони не любить.
Дай же, боже, щоб я виріс,
В школі добре вчився,
Щоб я батькові і неньці
Добре відплатився.
Вихователь: Мені подобається цей вірш, бо хлопчик каже, що
він дуже вдячний своїм батькам за їх любов і турботу. А тепер я хочу щоб
ви згадали найстаріших членів родини. Довге життя прожили ваші дідусі
та бабусі, мають багатий життєвий досвід. Вони знають багато казок,
пісень, добре знають народні звичаї, обряди, підтримують сімейні
традиції. Добре, коли дідусь з бабусею живуть поруч з дітьми – вони
стають справжньою опорою для молодих. Розкажіть, будь ласка, про своїх
бабусь. Як ви їх називаєте?
Діти:
Зранку і до ночі трудиться бабуся
В неї я охоче працювати вчуся.
Я бабусю прошу, хоч на півгодини,
Хай моя хороша ляже відпочине.
Вихователь: Так, я гадаю, що ви всі любите своїх бабусь і не
забудете піклуватися про них. А хто розкаже про свого дідуся? Чому часто
говорять, що у дідуся „золоті руки”? Давайте пограємо у гру „Дідусь
Макар”.Вихователь: Діти, я впевнена, що ви не тільки можете показати, як треба працювати, а й по-справжньому завжди допомагаєте дорослим і виростаєте добрими людьми. Не дарма в народі кажуть: „Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – батькам кінець”. Але я хочу сказати, що ми сьогодні переконалися, що ви справді гарні діти, бо ви добре знаєте свій рід. Ви напевно вдома маєте альбом, де є фотокартки ваших родичів. І мабуть хтось уже намагався скласти своє родове дерево. Ми вже з вами знайомилися з ним. Воно коренисте, гіллясте, і що кожна гілка, то член роду. Чим глибше коріння того дерева, тим міцніше воно стоїть на землі. Воно об’єднує дві лінії: материну та батькову. Давайте згадаємо, що означає коріння родового дерева? (це прабабусі і прадідусі). А стовбур що означає? (бабусі і дідусі). А товсті гілки? (мати й батько). А тоненькі? (діти). Скоро ви виростете, гілочки стануть товщими, а згодом у вас будуть діти, виростуть тоненькі гілочки. І так нашому красному роду не буде переводу. У кожної родини є своє родовідне дерево. От і я спробувала скласти своє родовідне дерево, давайте розглянемо його (розповідаю). Так і ви можете скласти своє родовідне дерево. Для цього я приготувала для вас отакі малюнки „Родовід”. Дома ви ще краще дізнаєтесь у своїх батьків про родичів і вони вам допоможуть вписати їх імена, як це зробила я. Діти, ми сьогодні побачили, що ви добре знаєте своїх рідних, знаєте чим вони займаються, навчаєтесь у них робити добрі справи, поважаєте старших, хочете бути схожими на них, і по-справжньому любите своїх рідних. Діти: Бажаємо, щоб у щасливу годину Збиралася ваша велика родина, Матерям бажаємо не старіти, Довго жити, вічно молодіти. А синам і дочкам підростати І до нових зірок достати. Від щирого серця усім вам бажаєм Добробуту, миру у рідному краї. Спокою, злагоди у цілому світі Блакитного неба дорослим і дітям.
"Люби і знай свій рідний край"
Вихователь. Добрий день! Перед початком нашої розмови мені хотілося б дізнатися, який настрій ви принесли з собою. (Діти
показують вихователеві стрічку того кольору, який відповідає їхньому
настрою. Усі разом аналізують настрій дітей і висловлюються побажання
допомогти усім поліпшити свій настрій.)Далі наша розмова буде про наймиліший серцю куточок. (Рідне місто.)Дидактично-мовна гра «Передзвін»
Діти працюють у парах. Одна дитина говорить про якийсь куточок рідного міста, описуючи його влітку, а інша — відгадує.
Вихователь. Я ще раз переконалася, що ви знаєте своє улюблене місто, усі його куточки. Далі граємося ще веселіше.
Гра «Хто швидше»
Бесіда.
— Скільки років нашому місту?
— Який будинок був давно побудований у нашому місті?
— Скільки підприємств у місті?
— Скільки у місті дитячих садочків?
— Скільки років нашому садочку?
— Коли ми святкуємо День міста?
— Скільки шкіл у місті?
— Яких порід дерев найбільше у місті?
Вихователь. А зараз хотілося, щоб кожен із вас пофантазував, на хвилинку уявив, що він — мер міста. Що б ви зробили для нашого міста?
Роздуми дітей.
— Далі ми помандруємо з вами вулицями нашого міста.
Робота з макетом.
— Зупиняючись у різних куточках, відшукаємо улюблені місця і коротенько розкажемо про них.
Ось тепер знову покажіть колір стрічки, яка відповідає вашому настрою. Показують стрічки, колір яких відповідає настрою.
Підсумок
Вихователь. Тепер я бачу, що спогади про улюблені місця поліпшити ваш настрій, і нехай цей настрій залишиться з вами протягом усього дня.
«ХАЙ У СЕРЦІ КОЖНОЇ ДИТИНИ, ЖИВЕ ЛЮБОВ ДО БАТЬКІВЩИНИ»
Програмний зміст: розширювати та поглиблювати знання
дітей про нашу Батьківщину – Україну, державні та народні символи
країни; дати дітям знання про дороги, їх значення в житті людей;
продовжувати знайомити дітей зі спадщиною В. Сухомлинського, розуміти
поняття «Батьківщина», відповідати на поставлені запитання; поглиблювати
знання дітей про тваринний світ України; розвивати творчу уяву,
українське мовлення; виховувати любов до Батьківщини; до природи рідного
краю і його мешканцівКорекційні завдання: розвивати сприйняття кольору, співдружність руки та ока.
Матеріал та обладнання: ілюстрації Герба, Прапора України; записи Гімну України, українських мелодій, пісня А.Малишко «Чорнобривці», дидактичні ігри «Символи України», «Допоможіть знайти домівку»; фарби,пензлі.
ХІД ЗАНЯТТЯ
Вихователь. - Діти, пропоную послухати вам загадку, а ви її спробуйте відгадати:Буває широка,буває вузька,
Від дому в садочок мене привела. (Дорога.)
Вихователь. - Які бувають дороги? Що вони сполучають між собою? Що по них рухається?
Вихователь. - Буває ще невеличка дорога – така, як ми зараз на ній стоїмо. В народі її називали стежкою. Її прокладають люди у полі, городі, біля озера, від хати й до хати. А от якось я почула, як сперечалися дві дівчинки і хлопчик про те, яка стежка краща.
- Яка стежка краща? – запитав хлопчик у дівчаток.
- До магазину, – сказала перша дівчинка.
- Ні, – заперечила друга дівчинка. – До парку! – відповіла вона.
- Найкраща стежка – це до озера, – сказав хлопчик.
- Діти, а як ви гадаєте які стежки найкращі?
- Чому? (тому що там найрідніші люди: мама, тато, сестра, брат; бо я там живу.)
Звучить пісня на слова А. Малишка «Чорнобривці».
- Діти, згадайте свій дім, як там добре, тепло, вас завжди там чекають. Зараз кожен з вас згадав свій дім, свою сім'ю. Ми постійно вживаємо слова «рідна земля», «рідний край , «рідна домівка». А як зрозуміти ці слова?
- Правильно, тому що ми тут народилися і живимо. Діти, як називають місце, де ми народилися і живемо?
Батьківщина.
Знаєш ти, що таке Батьківщина. Батьківщина – це ліс осінній,
Це домівка твоя і школа,це гаряче сонячне коло.
Батьківщина – це труд і свято. Батьківщина – це мама й тато,
Це твої найщиріші друзі,це бджола у весняній лузі.
Батьківщина – це рідна мова,це дотримане чесне слово,
Небо синє і сад зелений і жовтенька пшениця в полі.
- Ось так Батьківщину описав видатний український дитячий поет А. Костецький.- Діти, так що ж означає слово Батьківщина? (рідний дім, мама, тато..)
- Дуже багато народних висловів є про Батьківщину.
- А хто з вас знає прислів'я про рідний край?
- Одна Батьківщина, і більше не буває.
- Місця, де родився, завжди святі.
- Хто рідну оселю свою забуває, той долі не знайде в житті.
- Діти, а як називається наша країна? Наша країна – це Україна.
- Так, Україна – це наша земля, рідний край, це гори…(продовжують діти.)
- Кожна країна має свої державні символи.
- Назвіть державні символи (Прапор, Герб та Гімн.)
(вихователь виставляє плакати українського Прапору та Герба.)
Прапор – це державний символ. Чому наш прапор жовто-блакитний?
Наш герб – тризуб. Це зброя, слава й сила.
- А зараз ми послухаємо гімн нашої держави. (діти стоячи слухають і співають головну пісню України.)
- Діти, а крім державних, які ще символи у нашої країни? (калина, верба, віночок, рушник.)
- А як можна сказати одним словом? (народні)
Дидактична гра «Символи України».
Фізхвилинка.
Українська народна гра «Потанцюй у віночку».
Візьмемось за руки
Підемо на луки.
Там сплетемо віночок
Станемо в таночок.
(за бажанням дівчаток залишити на голівках віночки.)
- Діти, а як ви вважаєте, Батьківщина є тільки у людей?
- Так, правильно, батьківщина є і у птахів, і у тварин, і у комах. Наприклад, для білих ведмедів батьківщиною є Північ. А для страусів де Батьківщина?.Для ластівок? Солов'їв? Зозуль? і багатьох перелітних пташок?
Дидактична гра "Допоможіть знайти домівку" (діти з'єднують малюнок із словом)
- Послухайте оповідання В. Сухомлинського «Деркач і кріт».
Запитання до дітей:
- Про кого йдеться в цьому оповіданні?
- Про що співав пісеньку Деркач?
- Що розповів Деркач Кроту?
- Що запитав кріт у пташки?
- Чому ж пташка не залишилась на теплій африканській землі?
- Що кличе пташку повернутися?
- Бачу, як горять веселими вогниками ваші оченята, як сяє усмішка на вустах. Які ви щасливі діти! Яка гарна наша країна, як хочеться робити щось добре і прекрасне для нас усіх. На згадку про наші щасливі хвилини намалюємо нашу рідну Батьківщину, її природу, її казкові краєвиди.
Гімнастика для очей.
Діти малюють кожен свою батьківщину.
- Які гарні малюнки.
- А давайте влаштуємо виставку ваших малюнків (діти розвішують малюнки). Нехай це буде наша картинна галерея. А як би ви нашу виставку? (варіанти відповідей).
Підсумок: - Діти, в своїх малюнках ви показали, як ви любите свою Батьківщину, свою Україну. І моя назва така: «Я люблю свою Батьківщину».
Немає коментарів:
Дописати коментар